Сторінка психолога

          У цей складний життєвий час, в період адаптивного карантину, важливіше залишатися людяними, чуйними та небайдужими один до одного. Виховання доброзичливого ставлення до однолітків і дорослих та розвиток навичок позитивної соціальної поведінки є одними з пріоритетних напрямків роботи педагогів закладу.

             Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство – пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне – безпечне і радісне існування.

            У лютому у нашому садочку відбулося «Свято Дружби», на якому діти зустрілися зі своїми улюбленими героями Фіксиками. Разом з ними діти поринули у світ дружніх стосунків, вчилися дружити та миритися, аналізували життєві ситуації, засвоювали правила дружби.  На протязі всієї розваги у дітей формувалися навички спілкування один з одним, розвивалося вміння керувати своїм емоційним станом.

                 Практичний психолог ЗДО Бондаренко О.В. провела провела  інтегровані заняття з вихованцями старших груп «Школа друзів та подруг». Головною метою цих занять була профілактика боулінгу;  формування уявлення про поняття дружби, як про соціальну та моральну цінність, що передбачає щирість, довіру, взаємну симпатію, взаємодопомогу. Діти практикували і визначали причинно-наслідкові зв’язки у вчинках засобами розв’язання проблемно-пошукових ситуацій, аргументовано доводили власні думки, визначали головні ознаки дружніх взаємин. Ці зустрічі залишили відчуття свята та створювали радісний настрій у  вихованців.

Скільки людині потрібно друзів?

Як гадаєш, скільки треба мати друзів, аби почуватися щасливим? Одного, двох, чи, може, кілька десятків? Дотепна притча про дружбу від Бориса Крумера відповість на це риторичне питання і допоможе розставити усі крапки над «і».

Учень прийшов до Вчителя і запитав його:

— Вчителю, скільки друзів повинно бути у людини – один чи багато?

— Все дуже просто, – відповів Учитель, — зірви мені он те червоне яблуко з верхньої гілки.

Учень задер голову і відповів:

— Але воно дуже високо висить, Учителю! Мені не дістати.

— Поклич друга, нехай він допоможе тобі, — відповів Майстер.

Учень покликав іншого учня і став йому на плечі.

— Мені все одно не дістати, Учителю, — промовив засмучений учень.

— У тебе більше немає друзів? — посміхнувся Учитель. Учень покликав ще приятелів, які  стали підійматися один одному на плечі та спини, намагаючись побудувати живу піраміду. Але яблуко висіло занадто високо, піраміда розсипалася, і учень так і не зміг зірвати жадане яблуко.

Тоді Вчитель покликав його до себе:

— Ну, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?

— Зрозумів, учитель, — сказав учень, потираючи забитий бік, — багато — щоб усі разом ми змогли вирішити будь-яку проблему.

— Так, — відповів майстер, засмучено похитуючи головою, — дійсно, потрібно багато друзів. Щоб серед усього цього збіговиська гімнастів знайшовся хоча б один розумний чоловік, який здогадався б принести драбину!

Сім’я – одна з найважливіших цінностей, створених людством за період існування. Сім’я, родина – своєрідний центр формування особистості дитини, виховання її характеру, волі, громадської свідомості. Любов і дружба, взаємна підтримка батька й матері для дитини – приклад для наслідування. 

У нескінченному вирі життєвих проблем і турбот сучасні батьки часом забувають про найдорожче: своїх дітей. Намагаючись забезпечити матеріальний добробут, подеколи забувають про набагато цінніші речі: спільно проведений час, приємне спілкування, сімейні традиції. А дитині потрібно від батьків так мало: уваги, любові, турботи, часу і вже потім подарунків.

Саме тому актуальним у роботі практичного психолога дитячого садочка є підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності батьків.

Практичний психолог  ЗДО №30 «Журавлик» Бондаренко О.В. підготувала для батьків  тренінг «Стежинкою батьківської мудрості».

Тренінг для батьків «Стежинкою батьківської мудрості»

Мета: допомогти батькам усвідомити їхню роль у вихованні дітей, батьківське ставлення та його вплив на формування дитячої особистості.

Хід проведення:

Вправа «Знайомство»

Напишіть на візитках своє ім’я так, як вас називали у дитинстві, та прикріпить її на груди. Як багато значить для людини лагідне звернення, в якому відчувається ласка та любов.

Вправа « Сходинки очікувань»

Коли ми з вами йдемо на якійсь захід, обов’язково маємо свої очікування. Будь ласка, напишіть на стікерах, що ви очікуєте від нашої зустрічі. Подивіться, це «сходинки очікування». Зараз прикріпіть ваші стікери внизу сходинок. Якщо ваші очікування справдилися, то наприкінці нашої зустрічі піднімете стікери вгору.

Міні-лекція «Батьківська любов»

Ви – батьки! Немає на світі найвищого звання та більшої відповідальності. Не існує  іншої сфери життя, де б були такі міцні та безмежні почуття. Діти – цінний скарб кожної родини. Ми живемо заради дітей, любимо їх та бажаємо, щоби вони це розуміли та цінували. А завжди ми демонструємо свою любов так, щоб діти це відчули та були щасливі? Не змінює нам здоровий глузд, і замість любові демонструємо вимогливість, силу волі, строгість. Відповідаємо ми ідеалу батьків, як уявляють його діти? Бажаємо ми відповідати цьому ідеалу?

Чому нашим ідеалом часто становиться дитина слухняна, покірна,  не проблемна, пасивна, без власних бажань та усвідомлених потреб та інтересів? Слухняна, спокійна дитина – зручна для виховання, але наша задача – зробити дітей захищеними, щасливими в умовах емоційного комфорту, здоровими, розумними.

Передумови емоційного комфорту дитини:

  1. Спокійне ставлення дорослих до природних прояв життєвого ритму дитини;
  2. Забезпечення його органічних потреб;
  3. Раціональна дієта;
  4. Тактичне вирішення конфліктів;
  5. Оптимальний емоційний стан дорослих;
  6. Безпека та захищеність дитини.

Тільки родина може створити для маленької дитини унікальне середовище любові, довіри, розуміння, прийняття. Батьківська любов творить дива. Ніжне відношення до дитини не може не визивати відгуку.

Любов необхідна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – самий надійний фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виросте добра та щаслива. Коли дитина впевнена, що її люблять, вона стає слухняною, допитливою. З цією впевненістю вона черпає сили, щоби протистояти труднощам. Дитина зможе реалізувати свої здібності лише при умові, що дорослі постійно наповнюють впевненістю в любові її серце.

Отже, пам’ятайте:

  1. Перед вами – діти.
  2. Вони поводяться, як діти.
  3. Трапляється, що їх поведінка діє нам на нерви.
  4. Якщо ми любимо дітей, незважаючи на їх проступки, вони, подорослішав, виправляться.
  5. Якщо для отримання нашої любові вони повинні бути такими, як ми бажаємо їх бачити, діти стануть невпевненими у собі.
  6. Якщо ми їх любимо, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку та не піддаватися тривозі.
  7. Саме головне – любити! Діти по-різному відчувають любов, але кожний її потребує.

Вправа «Основні способи виразу батьківської любові»

Об’єднати батьків у групи по принципу «пори року». Запропонувати назвати основні способи, якими батьки виражають свою любов.

Рефлексія: підводячи сказане, можна виділити 5 шляхів до серця дитини:

  • Дотик;
  • Слова – заохочення;
  • Час;
  • Подарунки;
  • Допомога.

Вправа «Асоціації»

Спогади о приємних моментах дитинства. Дитинство – це щасливий час нашого життя. Напишіть слово, яке асоціюється зі словом «дитинство».

Рефлексія: В цілому це хороші слова. Таке ж у ваших дітей дитинство? Задумайтеся, які у них виникають асоціації?

Вправа «Поміняйтесь місцями….»

Запропонувати помінятися місцями тим: у кого одна дитина, у кого є кішка, хто любить читати книги, хто дивиться серіали, хто любить свою дитину та інше.

Вправа « Продовжить речення»

Нам здається, що ми розуміємо своїх дітей. Продовжить речення «Я розумію, що моя дитина – це…» (що для вас дитина).

Коментарі: В основному позитивні висловлювання про дітей є показником вашої зацікавленості в дітях, проявом турботи про забезпечення умов психологічного комфорту для їх повноцінного здоров’я та розвитку.

Вправа « На шляху до мети»

Батьки на ватмані малюють одноповерховий будинок та стежинку до дверей. Малюнок повинен займати весь аркуш.

На даху пишуть мету, яку ставлять перед собою у процесі виховання дитини. На стінах – задачи, вирішив які, можна досягнути мети. На стежинці – засоби вирішення задач. Справа та зліва від стежки – бар’єри, перепони, які заважають досягнути зазначеної мети.

Вправа «Щасливий малюнок»

На ватмані запропонувати створити образ щасливого малюка (групова работа) та розповісти міні-казку, чому він щасливий.

Коментарі: Щасливий ваш малюк? Яким чином ви забезпечуєте щастя вашої дитини?

Рефлексія: «Виправдалися очікування»

Притча про матусю.

«Молода матуся вступила на шлях материнства. Тримаючи на руках малюка, вона замислилась: «Як довго має тривати це щастя?»

Ангел їй сказав: «Шлях материнства довгий та тривалий. І ти постарієш, раніш ніж досягнеш кінця. Але знай, кінець буде ліпше, ніж початок».

Але молода матуся була щаслива і вона не могла припустити, що може бути ліпше, аніж ці роки. Вона грала з малюками, збирала для них квіти, купала їх в джерельній воді. Сонце їм радісно сяяло, а молода матуся повторювала: Нічого не може бути прекрасніше, ніж цей щасливий час!

Наступила ніч, почалася буря, і темної дороги не було видно. Діти тремтіли від холоду та страху. Мати обійняла їх. Притиснула до себе та вкрила ковдрою. Діти сказали: «Матуся, ми не боїмося, тому що ти рядом, та нічого  страшного не трапиться».

Зі сходом сонця вони побачили скелю. Почали підійматися догори, заморилися. Мати теж була вимореною, але весь час вона повторювала: « Потерпіть ще трішечки і ми досягнемо вершини»

І коли діти піднялись, вони сказали: Матуся, ми без тебе ніколи цього не зробили!»

Підсумки:

  • Звертайтесь до дитини ласкаво, по імені. Хай у ваших словах відчувається любов.
  • Цікавтесь бажаннями дитини. Прагнете розумно та корисно задовольнити їх.
  • Зробіть дитинство ваших дітей щасливим, захищеним, радісним, повним приємних вражень.
  • Допоможіть малюкам подолати страхи, неприємності, тривоги, підкажіть, як виправляти помилки. Нехай дитина живе у радості!

 Пам’ятка для батьків « П’ять шляхів до серця дитини»

 

ПІДГОТОВКА ТА МОТИВАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ:

    10 ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ

Під вікнами будинку літньої людини залюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушували його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він придумав, одного вечора  він вийшов до дітей і сказав: «Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і  кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень». Можете собі уявити реакцію дітей?!  Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені.

На наступний день господар будинку вийшов знову до дітей та  сказав: «Знаєте діти, сьогодні мої обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні». Діти взяли гроші, але грали і кричали вже з меншим ентузіазмом.

Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: “Приходьте завтра, я вам дам по 5 копійок. На це діти відповіли: “Та ви що ми не  будемо  бігати і кричати  за  5 копійок. Так цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

ПРО ЩО Ж ЦЯ ІСТОРІЯ?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»),  перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її.

Все дуже просто. Мотивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.

 Ваше завдання – не тільки лише  «загартувати» своїх дітей у той час, як вони стають старшими, а й мотивувати використовуючи, як зовнішню мотивацію так і внутрішню. Різні подарунки, обіцянки, винагороди:  мобільний  телефон, мр3-плеєр, велосипед, комп’ютерні ігри. Це все відноситься до зовнішніх мотиваційних факторів. Нижче подаються кілька порад, як допомогти вам як мотивувати дітей до школи:

  1. Підтримуйте внутрішню мотивацію дитини, шляхом заохочення позитивних здобутків. Не треба концентрувати вашу увагу тільки на його негативних діях або поганій поведінці.
  2. Намагайтеся постійно обговорювати з дитиною, важливість школи та освіти.
  3. Запитуйте вашу дитину, як пройшов його день у школі. Переконайтеся, що вона вам розповідає подробиці.
  4. Запитуйте та цікавтеся: чи задали йому домашнє завдання або якийсь проект в класі, який він повинен виконати
  5. Якщо у вашої дитини немає ніякого домашнього завдання, впевніться, що вона витрачає по крайній мірі 30 хвилин на вивчення уроків, тобто прививайте звичку працювати.
  6. Поговоріть з вашою дитиною про ознаки її прогресу, який він досягнув. Якщо необхідно, похваліть, якщо справи йдуть не найкращим чином то намагайтеся пробудити в ньому внутрішню мотивацію через пояснення, що для неї так буде краще.
  7. Підтримуйте вашу дитину, та поясніть, що потрібно прикладати більше зусиль, якщо вона погано здала якийсь іспит або тест.
  8. Якщо у вашої дитини проблеми в навчанні, йому необхідна додаткова допомога вчителя або домашнього репетитора.
  9. Поговоріть з його вчителем про особистий підхід до вашої дитини, який може більше підходити вашій дитині, якщо ж у нього або в неї є проблеми в навчанні.
  10. Найголовніше: регулярно будьте в постійному контакті з дитиною та вчителями вашої дитини, які стежать за успішністю та поведінкою вашої дитини у школі. Та й пам’ятайте перед вами не нерозумна істота, яку можна примусити і все буде добре, перед вами людина, якій треба намагатися пояснювати необхідність навчання та праці над собою.

ДИТИНА ЙДЕ ДО ШКОЛИ. РАДОЩІ Й ТУРБОТИ

     Часто доводиться чути: “Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах – батьки, сім’я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?” Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки зазвичай сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад – ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) – не можуть замінити сім’ї, сімейного виховання.

ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

    У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою – і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ

    Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання і письма. І правильно чинять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім’ї.

Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує впевненість батьків у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо першокласник старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов’язків.

Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

ГОТУЙТЕ ДО ШКОЛИ, АЛЕ МАЙТЕ МІРУ

    Проблема готовності дитини до школи існувала, мабуть, завжди. Її намагаються. розв’язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше… Може, не варто засиджуватися вдома – нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить здоров’ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше пристосовуються до школи, у них частіше виникають негаразди в навчанні. Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров’ям найперше – нервово-психічні порушення.

Уже наприкінці дошкільного віку в дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою, готовності до навчання.

Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Іноді діти знають усі сузір’я, але не знають, на якій вулиці вони живуть. Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи – не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все – вміння бачити зв’язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.

Рекомендації батькам по профілактиці комп’ютерної залежності

Введіть суворий режим

«Спілкування» з комп’ютером для дошкільників має складати 20-30 хв. на день. Намагайтесь не піддаватися на сльози, капризи та скарги дитини. Реагуйте спокійно, поясніть терпляче, дітей по молодше намагайтесь відволікти іншими заняттями.

Заохочуйте та хваліть дітей

Не робіть перегляд телевізора, гру на комп’ютері, планшеті та телефоні засобом заохочування.

Не соромтесь хваліть дитину за вимитий посуд, вміння одягатися, дружно гратися з дітьми. В комп’ютерні програми для дітей закладено багато заохочень, які діти не чують від більшості батьків. Комп’ютер не втомлюється хвалити малюка, підкреслює його здібності, розум, спритність, позитивно реагує навіть на програші та помилки, в той саме час як дорослі часто відносяться до промахів дитини протилежним чином: зриваються на роздратування та крик. Адже саме заохочування є одним із чарівних ключем, відкриваючих двері до внутрішнього світу дітей.

Станьте прикладом для дітей

Намагайтесь самі не порушувати правила, які встановили для дитини.

Стимулюйте різнобічну зайнятість дитини

Залучайте його к хатнім обов’язкам, культивуйте сімейні читання, грайте разом в настільні та інші ігри, залучайте дитину до ігор свого дитинства. Запропонуйте альтернативу: екскурсії, прогулянки, малювання.

Більше спілкуйтесь з дитиною

Обговорюйте з дитиною свої та його почуття та емоції. Дайте вихід почуттям дитини, дайте можливість дитині побігати, пострибати, покричати, поплакати, коли це необхідно. Не припиняйте та по можливості задовольняйте зацікавленість малюка.

Підвищуйте самооцінку дитини

Вчить дитину спілкуватися, знайомитися, миритися, домовлятися з однолітками.

Пам’ятайте! Залежність дітей від ґаджетів – це проблема батьків,

 у яких неправильно організовано дитяче дозвілля.

Батьки – головне джерело формування інтересів своєї дитини!