Події

15.11.2018 року на базі закладу пройшло  

 методичнє обєднання  – творча  майстерня педагога для вихователів дітей раннього віку

 «Соціально – компетентний розвиток малюків засобами музейної педагогіки».

Реалізація Базового компоненту дошкільної освіти, оптимізація підходів до освітньо-розвивальної роботи з дошкільнятами, зокрема, впровадження компетентісного підходу до розвитку дитячої особистості, формування базису особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності викликає до нового життя технологію музейної педагогіки, адаптацію її до умов дошкільного закладу.

Музейна педагогіка – порівняно молода галузь педагогічної науки, предметом дослідження якої є культурно-освітня діяльність в умовах музею.

Вона вивчає музейну аудиторію, створює та апробує нові методики і програми з різними категоріями відвідувачів. Як і будь-яка інтегративна галузь, музейна педагогіка — не просто сума складників, а цілком особливе, своєрідне явище. Об’єктивна наявність педагогічного потенціалу в його просторі свідчить про можливість та необхідність використання музею з освітньою метою. У терміні музейна педагогіка закладено розуміння того, що музей здатний у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання і навчання.

Дошкільний вік – період активного росту і розвитку дитини, що прагне до усього доторкнутися, розгледіти, навіть скуштувати на смак. Це доводить, що діти пізнають світ чуттєво.

Музей є  найбагатшим джерелом знань. Ознайомлення з предметами музею проходить поступово, від відомого – до незнайомого, від пізнаного – до нового.

Міні – музей одного предмета – це особливий розвивальний простір, створений з метою цілісного пізнання дітьми певного предмета побутового призначення. Музеї одного предмета існують у світі давно, бо інтерес до атрибутів людської діяльності – невичерпний.

Сутність музею:

  • інтерактивне предметне середовище – діти мають змогу самостійно ознайомлюватися з експонатами, які їх зацікавили, – роздивлятися, брати у руки, маніпулювати ними, обстежувати, проводити досліди, гратися, тощо; у кожному міні – музеї знаходяться довідкові матеріали, дидактичні ігри з теми;
  • мовленнєве середовище – у дітей завжди виникають запитання, на які їм хочеться отримати відповідь;
  • емоційно – ціннісне середовище – діяльність у музеї збагачує дітей новими враженнями, сприяє формуванню світогляду;
  • відкритий простір – за потреби експонати можна додавати чи прибирати.

Завдання міні – музеїв:

  • збагачувати розвивальне середовище групи;
  • формувати у дітей уявлення про справжні музеї;
  • розвивати творче мислення та фантазію;
  • розвивати у дітей інтерес до колекціонування предметів;
  • сприяти проектно – дослідницькій діяльності;
  • збагачувати знання про окремі предмети і явища;
  • розвивати мислення, мовлення;
  • залучати батьків до освітнього процесу.

Мета зустрічі надати  слухачам нових знань з теми «Соціально – компетентний розвиток малюків засобами музейної педагогіки», презентувати досвід закладу у втіленні музейної педагогіки у практичну діяльність, надання соціальної компетентності малюкам у період адаптації до нових умов –дошкільного закладу.

Під час роботи у творчої майстерні педагоги мали можливість переглянути: презентацію «Музейна педагогіка в умовах дошкільного закладу», відвідати міні-музей «Бабусин дворик», міні-музей «Пупсів» де відбулася педагогічна реклама – презентація міні-музеїв, слухачі мали можливість переглянути методи та прийоми роботи у міні-музеї з дітьми та попрацювали самі.

Вихователі із задоволенням виконували творчі завдання: «Придумай гру з лялькою тваринкою», озвуч мультфільм «Неумойка», музична гра з клавесами.

Наприкінці зустрічі колеги висловили слова подяки вихователям закладу за майстерно проведену роботу, нові набуті знання з питання музейної педагогіки.

Невідоме поруч – оволодіння засобами практичної взаємодії з довкіллям.

    Дитина є природним дослідником  навколишнього світу. Світ відкривається дитині через  його досвід, особисті почуття, дії. Дошкільник досліджує, все, що можна дослідити за допомогою  рук,язика, носа. Він радіє навіть найменшим відкриттям. Діти дошкільного віку є по своїй природі цікавими дослідниками навколишнього світу. У дошкільному віці розвивається потреба знань вивчення цього світу, яка знаходить відображення у вигляді пошуково-дослідницької діяльності , спрямованої на відкриття нового, і  яка розвиває продуктивні форми мислення. Дослідна діяльність принципово відрізняється від будь-якої іншої діяльності, тим що в ході експерименту все уточнюється та доводиться. У результаті дослідницької діяльності у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, посилюється інтерес до явищ живої і неживої природи, активізується самостійна розумова діяльність.

Пошуково-дослідницька діяльність найближче підводить дитину до проблеми, а винагородою за активність та допитливість малюків є їх самостійні «відкриття» у світі природи. Адже під час досліду дитина сама розв’язує пізнавальне завдання за допомогою наявних у нeї знань, умінь і навичок, виконуючи різні перетворюючі дії. У результаті знаходить правильні шляхи його розв’язання, а також подібних завдань з варіативністю змісту й ознак. Об’єкт пізнання при цьому постає перед дитиною в різних зв’язках, співвідношеннях зі спорідненими об’єктами, речами, явищами. Дитина на правах відкривача пізнає динаміку і статичність природних явищ.

Організація освітнього процесу в нашому дошкільному за­кладі базується на моделі особистісно орієнтованої взаємодії педа­гогів з вихованцями, яка дає змогу дітям реалізувати свої пізна­вальні потреби. Аналізуючи організацію практичної діяльності з ді­тьми різного віку, ми дійшли ви­сновку, що необхідно активізувати саме роботу пошуково-дослідниць­кого змісту. Адже ефективність освітнього процесу безпосередньо залежить від емоційного забарвлення діяльності, чуттєвого досвіду та від усвідомлення кожною дитиною своїх можливостей — невід’ємних складових дитячого експериментування Використання дослідів для нас  цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. Знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв’язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників. На нашу думку це найкращій метод активізації пізнавальної активності дітей та професійної майстерності вихователів

Дитяче експериментування є одним з методів навчання та розвитку естественнонаукових уявлень дошкільників. В ході дослідницької діяльності дитина вчиться спостерігати,розмірковувати,порівнювати,відповідати на запитання, робити висновки, встановлювати причино – наслідковий   зв’язок,виконувати правила безпеки.

Щодня сучасна людина потрапляє під інформаційний шквал. Щоб опрацювати отриману інформацію, їй необхідно воло­діти певними вміннями та пізнавальними навичками. Тому сьогодні одним з актуальних завдань, що стоять перед педагогами, є вдоскона­лення роботи з пізнавального розвитку дошкільників.

Уже у дошкільному віці помітно підвищуються можливості пізнавальної діяльності, зростає пізнавальна активність дітей, яка може бути реалі­зована через пошуково-дослідницьку діяльність, бо вони є природженими дослідниками, які активно шукають інформацію про довкілля. Малюки намагаються зрозуміти світ шляхом спостереження та експериментування. Адже саме цей вид діяльності вдало поєднує чутливість і діяльність, які є основою розу­мового розвитку дошкільника.

Василь Сухомлинський говорив: «Дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу».

«Чому йде сніг? Чому вода мокра? Чому полум’я гаряче? Чому повітря невидиме? А що буде зі снігом, якщо його розтопити? А куди дівається дощова вода?»

Ці та багато інших цікавих та корисних запитань задають дошкільнята з самого раннього віку. Саме вік «чомучок» і розпочинає подорож малюка у світ пізнання навколишньої дійсності. А тому завдання педагога допомогти дитині на цьому нелегкому шляху.

Саме природна допитливість дітей обумовлює їх навчання. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що діти дошкільного віку можуть розуміти причини деяких простих явищ і здатні до елементарних логічних міркувань у тому разі, якщо завдання спираються на спостереження або практичну діяльність. На цьому положенні наголошував і В. Сухомлинський: «Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи розповідь вихователя про подорож краплинки води, вона мaє у своїй уяві й сріблясті хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші в її уявленні ці картини, тим глибше осмислює вона закономірності природи».

 Завдання пізнавального розвитку в пошуково-дослідницькій діяльності:

– створити умови для розвитку пізнавальних психічних процесів дошкільників;

–   активація розумових операцій;

–   організація та проведення пошуково-дослідницької діяльності;

– виховання ініціативності, кмітливості, допитливості, критичності, самостійності;

–   розширення знань дітей про довкілля;

–  розвиток діалектичного мислення, тобто здатності бачити різноманітність світу в системі взаємозв’язків та взаємозалежностей;

– формування  у дітей здатності креативно використовувати знання та власний дослідницький досвід.

Для засвоєння об’єму знань, визначеного Базовим компонентом дошкільної освіти та чинними програмами, необхідна активна організація пізнавальної і практичної діяльності дітей. Формуючи систему знань про природу, педагог вибирає з програми той зміст знань, який можливо засвоїти методом пошукової діяльності. Він організовує життєві ситуації направляючи дітей на визначення пізнавальних задач. В процесі аналізу запропонованих ситуацій у дітей виникає необхідність співвіднести набуті знання з тим, що вони посередньо сприймають.  Пошукова діяльність починається з того, що відомо а що ні. Усвідомлення проблемної ситуації закінчується постановкою пізнавальної задачі – “Що відбувається і чому так відбувається?”

 Етапи пошукової діяльності:

 Перший  етап — підготовка до пошукової діяльності в природі —  спрямований на виявлення   знань  дітей, про певні об’єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості. Цьому сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого.

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань.  Якщо вони будуть правильні: вихователеві слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення треба спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту.

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками.

Четвертий етап — заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються.

Пошуково-дослідницька робота у природі ведеться з дотриманням таких основ них принципів і правил:

  • від простого до складного, від знайомого до незнайомого, спираючись на наявні у дітей знання і досвід;
  • врахування особливостей певної пори року;
  • доведення експерименту до кінця;
  • повторення дослідів для уточнення, поглиблення знань про той чи інший об’єкт або явище;
  • обов’язковий підсумок результату досліду;
  • виховання дбайливого ставлення до речей, що оточують, до природи з використанням позитив них прикладів поведінки дорослих і малюків;
  • виконання правил безпеки при проведенні дослідів.

Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам’ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дитини мають формуватись на знаннях, попередньо нею засвоєних. Отже, нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій у природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей.   Ефективність освітнього процесу безпосередньо залежить від емоційного забарвлення діяльності, чуттєвого досвіду та від усвідомлення кожною дитиною своїх можливостей — невід’ємних складових дитячого експериментування Використання дослідів для нас  цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу.

Комплексне використання дитячого експериментування у різ­них сферах життєдіяльності дошкільників дало змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

Діти дуже люблять експериментувати. Це пояснюється тим, що їм властиве наочно-дієве і наочно-образне мислення, і експериментування, як ніякий інший метод, що відповідає цим віковим особливостям.
У дошкільному віці він є провідним, а в перші три роки – практично єдиним способом пізнання світу.

Організація освітнього процесу в нашому дошкільному за­кладі базується на моделі особистісно орієнтованої взаємодії педа­гогів з вихованцями, яка дає змогу дітям реалізувати свої пізна­вальні потреби.

Дитяче експериментування є одним з головних методів навчання та розвитку естественнонаукових уявлень дошкільників, є ефективним засобом інтелектуального розвитку, має  позитивний вплив на  емоційну сферу дитини, впливає на розвиток творчих здібностей. Використання дослідів для нас  цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. Знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність.