Готуємося до школи разом

ПІДГОТОВКА ТА МОТИВАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ:

                                                                                                              10 ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ

 Під вікнами будинку літньої людини залюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушували його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він придумав, одного вечора  він вийшов до дітей і сказав: «Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і  кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень». Можете собі уявити реакцію дітей?!  Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені.

На наступний день господар будинку вийшов знову до дітей та  сказав: «Знаєте діти, сьогодні мої обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні». Діти взяли гроші, але грали і кричали вже з меншим ентузіазмом.

Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: “Приходьте завтра, я вам дам по 5 копійок. На це діти відповіли: “Та ви що ми не  будемо  бігати і кричати  за  5 копійок. Так цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

ПРО ЩО Ж ЦЯ ІСТОРІЯ?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»),  перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її.

Все дуже просто. Мотивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.

 Ваше завдання не тільки лише  «загартувати» своїх дітей у той час, як вони стають старшими, а й мотивувати використовуючи, як зовнішню мотивацію так і внутрішню. Різні подарунки, обіцянки, винагороди:  мобільний  телефон, мр3-плеєр, велосипед, комп’ютерні ігри. Це все відноситься до зовнішніх мотиваційних факторів. Нижче подаються кілька порад, як допомогти вам як мотивувати дітей до школи:

  1. Підтримуйте внутрішню мотивацію дитини, шляхом заохочення позитивних здобутків. Не треба концентрувати вашу увагу тільки на його негативних діях або поганій поведінці.
  2. Намагайтеся постійно обговорювати з дитиною, важливість школи та освіти.
  3. Запитуйте вашу дитину, як пройшов його день у школі. Переконайтеся, що вона вам розповідає подробиці.
  4. Запитуйте та цікавтеся: чи задали йому домашнє завдання або якийсь проект в класі, який він повинен виконати
  5. Якщо у вашої дитини немає ніякого домашнього завдання, впевніться, що вона витрачає по крайній мірі 30 хвилин на вивчення уроків, тобто прививайте звичку працювати.
  6. Поговоріть з вашою дитиною про ознаки її прогресу, який він досягнув. Якщо необхідно, похваліть, якщо справи йдуть не найкращим чином то намагайтеся пробудити в ньому внутрішню мотивацію через пояснення, що для неї так буде краще.
  7. Підтримуйте вашу дитину, та поясніть, що потрібно прикладати більше зусиль, якщо вона погано здала якийсь іспит або тест.
  8. Якщо у вашої дитини проблеми в навчанні, йому необхідна додаткова допомога вчителя або домашнього репетитора.
  9. Поговоріть з його вчителем про особистий підхід до вашої дитини, який може більше підходити вашій дитині, якщо ж у нього або в неї є проблеми в навчанні.
  10. Найголовніше: регулярно будьте в постійному контакті з дитиною та вчителями вашої дитини, які стежать за успішністю та поведінкою вашої дитини у школі. Та й пам’ятайте перед вами не нерозумна істота, яку можна примусити і все буде добре, перед вами людина, якій треба намагатися пояснювати необхідність навчання та праці над собою.

ДИТИНА ЙДЕ ДО ШКОЛИ. РАДОЩІ Й ТУРБОТИ

     Часто доводиться чути: “Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах – батьки, сім’я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?” Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки зазвичай сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад – ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) – не можуть замінити сім’ї, сімейного виховання.

ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ

    У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.

     Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою – і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.

БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ

    Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання і письма. І правильно чинять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім’ї.

Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує впевненість батьків у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо першокласник старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов’язків.

Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.

ГОТУЙТЕ ДО ШКОЛИ, АЛЕ МАЙТЕ МІРУ

    Проблема готовності дитини до школи існувала, мабуть, завжди. Її намагаються. розв’язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше… Може, не варто засиджуватися вдома – нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить здоров’ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше пристосовуються до школи, у них частіше виникають негаразди в навчанні. Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров’ям найперше – нервово-психічні порушення.

Уже наприкінці дошкільного віку в дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою, готовності до навчання.

Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Іноді діти знають усі сузір’я, але не знають, на якій вулиці вони живуть. Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи – не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все – вміння бачити зв’язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.

ВЧИМОСЬ ЧИТАТИ РАЗОМ

    Спробуємо зробити певні висновки. Важливо не лише навчати читати, а й розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не тільки навчати писати, а й сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців; розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення.

Усі знають, як важко навчитися читати. Потрібно вчити літери, навчитися разом вимовляти склади, потім – слова, а згодом читати речення, тексти. До того ж прочитане треба зрозуміти, запам’ятати, зуміти відтворити.

Дитині все це дається дуже складно. Тим паче, що шестирічки приходять до школи з мінімальним багажем знань, загально-навчальних умінь і навичок. Про читання не може бути й мови: у кращому разі діти знають половину алфавіту.

Як допомогти дітям? Адже читання – основа всього подальшого навчання. Безперечний факт, що діти мають бажання вчитися, але зацікавлення поступово згасає, якщо зникає елемент новизни, якщо дітям не цікаво. А оскільки сам процес оволодіння навичками читання не з легких, то в дитини взагалі можуть “руки опуститися”.

Отже, допомогти дитині вивчити звуки і літери повинні батьки. Вчіть зі своїми чадами спочатку всі голосні звуки і літери, якими їх позначають; потім приголосні. Це дає позитивний результат.

Проте тут виникає нова проблема – дітям важко утворювати склади, слова. Щоб полегшити цей процес, зробити його цікавим, раджу батькам бавитися з дітьми в ігри. Ось наприклад: “Мама – літера велика – малу доню загубила”, “Стань звуком, відгукнись”. Багато часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі, вчіть їх читати в русі й не забувайте про дитячі ігри. Під час прогулянок малюки мають змогу милуватися природою, помічати зміни, відчувати органічну єдність із навколишнім, словесно оцінювати об’єкти. А по-друге, діти не стомлюються, не сприймають процес навчання як щось важке, нецікаве, примусове.

ДО ЗНАНЬ БАВЛЯЧИСЬ

    Спілкування та навчання дітей через гру розвиває мислення, вміння будувати запитання та давати на них відповіді, збагачує словниковий запас.

У дошкільній педагогіці визнано, що гра до семи років є провідною в діяльності дитини: вона забезпечує суттєві новоутворення у фізичному, психічному й особистісному розвитку.

У школі шестирічна дитина – молодший школяр, і, як відомо, основою її діяльності стає навчання. Саме тепер, на порозі дошкільного віку, місце гри ще доволі стійке: об’єктивно – це основа для оволодіння навчальною діяльністю та соціальною роллю учня, суб’єктивно – вона приносить дитині радість, сприяє психологічному комфорту. Рекомендуємо в цей період батькам використовувати різноманітний практичний матеріал: вірші, скоромовки, загадки, які сприяють формуванню навичок свідомо добирати слова, чітко і правильно вимовляти, крім того, збагачують словниковий запас. Виконання вправ розвиває пам’ять, мислення, допитливість заохочуватиме до пізнавальної діяльності.

Використовуйте “Веселу абетку” – короткі образні вірші, які допомагають дітям швидше запам’ятати літери та відрізняти їх за зовнішніми знаками. “Літери-чарівниці” допоможуть з’ясувати, що заміна однієї або кількох букв змінює значення слова (рак – рік). Це завдання цікаве тому, що має емоційне забарвлення. Не забувайте про скоромовки, їх рекомендую як вправи для розвитку мовного апарату, вироблення дикції; для оволодіння мовою – точною, правильною, образною.

Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте – це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах…

 

 

   ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНО НАВЧАТИ ВАШУ ДИТИНУ ГРАМОТІ?

 А для того, щоб дитина вміла використовувати свій слух, зір, вміння аналізувати, мала загальні орієнтировки у звуковій системі слів. Тому пропонуємо батькам, як можна більше знаходити часу, щоб пограти зі своїми дітьми у дуже прості ігри.

Запропонуйте вашій дитині завдання на виділення першого і останнього звука у слові. Наприклад, у власних іменах, назвах іграшок, предметів довкілля. Разом визначити послідовно всі звуки у слові, шукати заданий  звук у словах-назвах предметів, картинок, дій. Цікаво позмагатися на більшу кількість слів із заданим звуком.  Вправляти дитину у розпізнаванні голосного та приголосного звуків у словах.

Наприклад, у грі «Знайди картинки-слова», які починаються на заданий голосний чи приголосний звук». Вам необхідно на столі розкласти картинки, дитина вибирає картинки-слова, які починаються на заданий звук.

У грі «Поділи  слова на склади» дитина рахує кількість складів у слові. Наприклад, слово БІЛ-КА має 2 склади, МА-ШИ-НА –має 3 склади.

Закріпляти вміння виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми невеличких слів за допомогою фішок. Наприклад, слово-картинка  К І Т = .

У грі «Склади слово із  заданим складом». Ви називаєте склад МА – дитина повинна придумати слова: мама, марка, машина, мак, макет… Щоб навчити дитину письму треба звернути увагу на те, як ваша дитина сидить за столом (рівно, не нахилятися близько до зашита, світло повинно світити з лівої сторони). Олівець тримати міцно, у правій або лівій руці, лікоть повинен лежати на столі. Запропонуйте дитині нескладні вправи по друкуванню літер або цифр, обведення по контуру, дописувати недостаючи елементи, графічні диктанти. Письмом дитина хай займається по 10 хвилин. Як що дитина стомилася, хай трішечки відпочине або пограється. А потім можна у ігровій формі запропонувати закінчити незакінчену вправу.