Грайте с задоволенням

Коли йти до логопеда

Коли потрібно звернутися до логопеда?

Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем.

У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або вона не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші – це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії.

Логопед зможе визначити, чи йде мова про деякоі затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги. Логопедія – це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови іспілкування людини, які можуть проявляти себе в порушення мови, голосу, слуху та ін.

Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато: затримка в розвитку мови, дислалия – відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія – часткова або повна відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія – труднощі у вимові звуків у зв’язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів.

Діти у віці 12-15 місяців здатні видавати великий набір звуків і як мінімум хоча б одне слово – тато, мама.

Діти у віці 18 місяців повинні мати запас приблизно з 20 слів, а наближаючись до віку двох років – не менше 50 слів. В 2-річного віку вони повинні вміти виконувати прохання: підніми іграшку, принеси склянку і т.п.

Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв’язок і ін. У багатьох випадках розладу мови причину встановити не вдається.

Щоб виявити порушення мови якомога раніше слід мати на увазі наступне:

  • Однорічна дитина повинна бути оглянутий педіатром, в тому числі на предмет втрати слуху. Якщо дитина уважно дивиться на людину, яка говорить, але при цьому не реагує на звуки, то є всі підстави запідозрити у неї порушення слуху,
  • Якщо дитина у віці 12-24 місяців не використовує жестів: не вказує пальцем на предмет або не подає руки, вітаючись.
  • Якщо у віці 18 місяців замість того, щоб говорити, пояснюється жестами,
  • Якщо у віці 2-х років не говорить довільно, а тільки імітує; видає окремі звуки або слова, які стосуються тільки його сьогохвилинних потреб; не може виконувати прості прохання; тембр голосу – змінений (хрипкий, носової) і важко зрозуміти, що він говорить. Батьки дворічної дитини повинні розуміти приблизно половину того, що він говорить, 3/4 – з того що говорить трирічний, а у 4-річну дитину треба розуміти все.

Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволить провести ранню діагностику причин, що обов’язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.

Якщо вчасно не почати грамотну терапію цих порушень, то у дитини можуть з’явитися психологічні розлади і розумова відсталість.

В нормі до 5 років у дитини вже досить розвинена мова. Вона розмовляє, правильно вимовляючи всі звуки (в тому числі «р», шиплячі). Речення поширені, мова різноманітна, словниковий запас збільшується з кожним днем.

Логопеди вважають, що до 4,5 років дитина має право виголошувати звуки неправильно, так як вона опановує промову творчо, як би досліджує рідну мову.

Але якщо у вас є сумніви, чи нормально розвивається мова дитини, краще перестрахуватися і відвідати логопеда.

Вже з 2 років дитина повинна чітко розрізняти схожі звуки. Наприклад, «ш» і «с», «м» і «н» і т. д. Якщо вона їх не розрізняє, то буде їх взаімозаменяти. Наприклад, говорити «няч» замість «м’яч» і «моски» замість «носки».

В 3 роки дитина повинна відчувати ритміку слова: кількість складів у слові і який склад ударний. Діти в цьому віці можуть перекручувати слова до невпізнання, але кількість складів і наголоси повинні бути однакові. Наприклад, замість слова «капітан» дитина 4 років може сказати «пікітан» (наголос на другому складі).

Якщо дитина говорить з «прононсом», то слід обов’язково показати його логопеда. Також зверніться до логопеда, якщо в 5 років дитина не може вивчити навіть маленький вірш.

До 5 років мова дітей в достатній мірі сформована, щоб їх спокійно розуміла будь-яка доросла людина, а не тільки близькі і рідні. Дитина вже має вміти правильно узгоджувати слова в роді («красива шапка», а не «гарний шапка», «зайчик пострибав», а не «зайчик пострибала»). І числі («вуха», а не «вухи» і т д .).

До 6 років дитина вже погоджує слова в відмінку («дістань рукою до стелі» а не «дістань руку до стелі»). Вона повинна уміти утворювати і видозмінювати слова («великий» – «величезний» – «превеличезний»), складати речення, правильно користуватися приводами, не плутаючи їх («сховайся за деревом», а не «сховайся після дерева»).

У будь-якому випадку, пам’ятайте, що чим раніше батьки звернуться до логопеда – тим легше і успішніше пройдуть лікування та корекція.

МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини.

МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей – матері, батька, бабусі, дідуся. Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі.

Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення.

Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.

У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

Граматичний лад мовлення. Що повинні вміти діти?

Оволодіти  граматичним ладом мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, узгоджувати іменники з іншими частинами  мови в роді, числі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префіксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, будувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.

З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рідної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у повному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.

Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити правильно. К.Д. Ушинський писав, що граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання, а й звичка, досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно у мовленні й на письмі.

Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволодіння рідною мовою, діти часто помиляються.

Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей:

 – Граматичні помилки словотворення (неправильне вживання суфіксів, префіксів).

– Граматичні помилки в словозміні.

– Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.

– Відмінювання невідмінюваних іменників.

– Неправильне вживання роду іменників.

– Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що мають тільки множину в однині.

– Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.

Граматичні помилки у дитячій мові – це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у засвоєнні дитиною граматики – вчасно звертайтесь до логопеда!

Що повинні знати діти?

У дитини 5-го року життя відмічаються значні успіхи в розумовому і мовленнєвому розвитку. Дитина починає виділяти і називати найбільш суттєві ознаки і якості предметів, встановлювати простіші зв’язки і точно відтворювати їх у мові.

Їх мовлення стає більш різноманітним, точнішим і багатшим по змісту. Діти звертають більше уваги на мову дорослих, стараються її наслідувати. Збільшення активного словника від 2500 до 3000 слів, створює дитині можливість повніше будувати свої вислови, точніше висловлювати свої думки. В мові дітей цього віку все частіше з’являються прикметники, якими вони користуються для визначення ознак і якостей предметів. Свої висловлювання діти будують з 2- 3 і більше простих поширених речень.

Діти 5-го року життя починають оволодівати монологічним мовленням. В їх мові вперше з’являються речення з однорідними обставинами. Вони засвоюють і вірно узгоджують прикметники з іменниками. У дітей різко збільшується інтерес до звукового оформлення слів. Прислухаючись до слів, які вимовляє дорослий, дитина намагається встановити схожість у їх звучанні. Відповідно, значно покращується їх звуковимова. Повністю щезає пом’якшення приголосних і рідше бувають випадки пропусків звуків, складів.

Більшість дітей до 5-ти років засвоюють і вірно вимовляють свистячі ( С, З, Ц, ДЗ), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ, ДЖ), сонорні (Л, ЛЬ, Р, РЬ) звуки. Правильно вимовляють багатоскладові слова, точно зберігаючи в них складову структуру.

Частіше вірно вживають в словах наголос, дотримуючись літературної норми вимови слів. На 5-му році життя дитина спроможна визначити на слух наявність того чи іншого звуку в слові, підібрати слова на заданий звук.

Достатньо розвинений мовний слух дитини дає їй змогу розрізняти в мові дорослих підвищення і зниження сили голосу, підмічати прискорення і уповільнення темпу мовлення, вловлювати різноманітні інтонаційні засоби виразності мовлення.

Отже, до 5-років у дітей закінчується процес оволодіння звуковою стороною мовлення. Мова в цілому стає чистішою і виразнішою. Підвищується мовна активність і діти все частіше задають питання.

Шановні батьки! Слідкуйте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлення у вашої дитини

Можливо, це вас і здивує, але в сучасному світі комунікації, цінності інформації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у дітей. Кожна друга дитина віком від двох до чотирьох років потрапляє до психолога, із затримкою мовленнєвого розвитку. Тенденція зростання подібних проблем спостерігається останні 20 років в усьому світі. Але якщо на початку 70-х такі порушення мали всього 4% дітей, то на сьогодні кількість дітей зі згаданим діагнозом зросла майже в сім разів. З такою тенденцією однією з найбільш затребуваних професій невдовзі буде логопед-дефектолог.

Мовлення — необхідна умова повноцінного розвитку людини, бо це не тільки засіб спілкування, а й засіб мислення, уяви, управління своєю поведінкою, усвідомлення своїх відчуттів і себе як особистості. Для розуміння проблеми важливо знати, що мовлення буває активним і пасивним. Активне мовлення — це безпосередньо те, що дитина говорить, тобто може вимовити вголос. Пасивне виражається у формі розуміння чужого мовлення. Наприклад, ви просите дитину подати вам телефон, і вона подає вам саме телефон, а не щось інше, що потрапляє їй на очі. Вона відрізняє ложку від виделки, стілець від табурета, цукерку від олівця — звісно ж, за умови, якщо ви самі не плутаєте назв. У дітей розвиток активної і пасивної форм мовлення відбувається не одночасно. Вважається, що дитина спочатку вчиться розуміти чуже мовлення просто слухаючи тих, хто її оточує, а потім уже починає розмовляти сама. Тобто її пасивне мовлення розвивається раніше. При цьому маємо врахувати, що вже з перших тижнів життя дитина розпізнає особливості мови матері і навіть у цей період вчиться говорити активно. Тому важливо починати розмовляти з малям якомога раніше. Хоч як парадоксально, але багато батьків не вважають за необхідне розмовляти з дітьми, бо не бачать в них особистості — мовляв, вони однаково нічого не розуміють, то навіщо ж стрясати повітря.

Спробуймо розібратися, у чому причини затримки мовленнєвого розвитку, і чому наші діти затято “відмовляються” з нами розмовляти.

На прийомі трирічний малюк. Увійшовши до кабінету, він пролітає повз до яскравої іграшки. Здається, що нікого крім нього в кабінеті й немає. Поки малюк бавиться іграшкою, він не відповідає на запитання, не реагує на подразники, і навіть мама не може нічим привернути його увагу. Та ось іграшка набридла малюку, і він, підвівши на маму очі, мовив: “А-аа”. Мама виймає з сумки пляшечку з компотом і вручає хлопчикові. Він задоволений. Тільки їй відомо, що означало це “а-аа”, але з реакції видно, що вона “вгадала”. За час усієї зустрічі було ще кілька протяжних голосних, на які мама реагує миттєво, як фокусник, виймаючи з сумки їжу, іграшки й інші цікаві дитині предмети. Невдовзі малюку набридли всі ці маніпуляції, і він затягує вже протяжливо й голосно: “А-аааа!”. На цей сигнал мама виймає з надр сумки планшет. З цього моменту маля затихає, і відволікти його увагу від гаджета вже нічим неможливо. Це не конкретний приклад, це типовий випадок.

Причин порушень мовлення може бути безліч, і затримка мовленнєвого розвитку — часто результат цілого комплексу проблем, які тією чи іншою мірою можна виправити. Але набагато важливіше на більш ранніх етапах помічати деякі невідповідності, і тоді багатьох проблем можна уникнути.

Перше — перевірити в дитини слух. При будь-яких проблемах з мовленням візит до отоларинголога не буде зайвим. Відомий випадок, коли порушення слуху в дитини виявили вже коли вона мала йти до школи. До цього здібний від природи хлопчик навчився читати по губах. Проблема з’ясувалася, коли артикуляція чужих людей стала сильно відрізнятися від артикуляції його близьких. Отоларинголог може виявити й іншу проблему — надто коротку вуздечку або завеликий язик, що спричиняє труднощі при говорінні, як наслідок — дитина мовчить.

Затримку розвитку мовлення може виявити й лікар-невролог. Тож не пропускаймо планових походів до нього в рекомендований термін. Пам’ятаймо, що мовлення людини починає формуватися з народження, і до того, як дитина вимовить перше слово, її мовлення проходить такі стадії розвитку, як гуління й лепетання. Саме відсутність цих стадій може виявити невролог. Бувають випадки, коли затримку мовленнєвого розвитку “передвіщають” інші супутні діагнози — обставини народження, періоду вагітності, генетичні порушення, патологічний (підвищений або знижений) тонус м’язів тощо.

Мусимо знати, що затримка розвитку мовлення — одна з головних ознак дитячого аутизму. Якщо в маляти виявляються відставання мовленнєвого розвитку і симптоми відсутності прагнення контактувати, можна припустити, що дитина — аутист. Такі діти не усміхаються, не пожвавлюються побачивши батьків, часто не дивляться в очі. Але самостійно ставити такій дитині діагноз ви не маєте права. Тільки кваліфікований дитячий психіатр може поставити діагноз аутизм. Психолог теж не має на це права, він може всього лише припустити, але для постановки діагнозу направить дитину до лікаря. Йти чи не йти до психіатра — це, звичайно, ваш вибір, але для повноцінної адаптації дитини до умов реального життя вам доведеться багато в чому змінити свої уявлення про дітей, а отже, сприймати реальність повноцінно.

 Тепер про “побутові” причини затримки мовлення.

Назвемо першу так — “заспокійливий гаджет”. Безумовно, за той проміжок часу, поки в руках у маляти омріяний планшет або телефон, мама встигає зварити борщ, випрати й повісити білизну, нагодувати молодшого брата, тата і навіть вигуляти собаку… Але, як правило, у дитини, яка рано пізнала привабливість “комп’ютерного життя”, не тільки проблеми з мовленням, вона розкоординована, у неї яскраво виражені спалахи агресії, проблеми з харчуванням, сном, вона довго не може заспокоїтися при мінімальному роздратуванні. Важливо розуміти, що мозок маленької людини розвивається в послідовності, що передбачає якісні переходи від одного щабля розвитку до іншого, де кожен попередній є основою наступних щаблів або стадій розвитку. Предметно-маніпуляційна діяльність — основна в немовлячий період, за якою іде предметна. Дитина в цей період розвивається досліджуючи предмети навколишнього світу. І в цей період реальний кубик у руках маляти безпосередньо розвиває його. Дитина може взяти кубик у руку, потягти до рота, лизнути, кинути на підлогу, постукати ним по іншому кубику тощо. Але кубик на екрані планшета не має набору властивостей, необхідних маляті, і, звісно, не може стимулювати розвиток мозку, дати розуміння властивостей предметів. Адже властивості всіх віртуальних предметів однакові — плаский гладенький екран! І гордість, з якою батьки хваляться, як їхнє маля вправно дає собі раду з планшетом, — абсолютно хибний посил. Тому правило номер один: до трьох років — жодних гаджетів! Комп’ютерні ігри можна вводити в “діяльність” дитини тільки після того, як вона опанувала традиційні види дитячої “діяльності” — малювання, конструювання, сприйняття і вигадування історій. Коли маля навчиться самостійно гратися у звичайні дитячі ігри — рольові, маніпуляційні, моторні, логічні.

Про розвиток дрібної моторики — окрема розмова. Багато хто вже знає, що розвиток дрібної моторики напрочуд ефективно впливає на розвиток мовлення, і мами з материнською наполегливістю змушують малят працювати пальчиками. Справді, мозок людини влаштований так, що, говорячи простою мовою, ділянки головного мозку, відповідальні за мовлення й дрібну моторику, пов’язані, і, розвиваючи одну ділянку, ми стимулюємо розвиток іншої. Це, до речі, часто використовують і в лікування дорослих при ураженнях головного мозку (інсультах). У процесі реабілітації їм рекомендують в’язати, вишивати, ліпити тощо. Але дрібну моторику неможливо розвивати не розвиваючи загальної, а це — уміння дитини проворно й скоординовано рухатися. Наприклад кидати і ловити м’яч, стрибати, рухати синхронно руками, ходити по сходах, бордюрах (діти справді це дуже люблять!). Іноді прості вправи на координацію рухів — ліплення, малювання олівцями, застібання ґудзиків, шнурування — можуть неабияк стимулювати розвиток мовлення. Важливо розуміти і зворотні процеси: якщо центри мовлення і моторики настільки пов’язані, то бити дитину по руках — категорично забороняється! Згадаймо оскароносний фільм “Король говорить”, у якому король Англії Георг VI зазнає великих труднощів через заїкання. Ця прикрість сталася з ним у дитинстві: батько бив його по руках, переучуючи писати правою рукою, бо майбутній король був шульгою.

Часто мовленнєвий розвиток, хоч як дивно, гальмується двомовним середовищем. Величезна кількість родин у сучасному світі складається з людей різних мовних культур і є дво- або багатомовними. У дітей, які живуть у багатомовній родині, — своєрідні особливості розвитку мовлення. Але нормальний розвиток двомовного мовлення формуватиметься за умови, якщо дитина постійно чутиме цю мову і якщо вона не відстає у психічному розвитку.

Вважається, що багатомовні діти опановують вимовляння повільніше і так само повільніше сприймають звукові комбінації в мовленні. Але, по-перше, багато чого залежить і від особливостей самих мов: близькі за граматичною конструкцією і вимовою мови опановуємо значно простіше й швидше, ніж зовсім різні (це стосується і дорослих). Що більша різниця у вимовлянні одного й того самого слова мовою матері і батька, то складніше його засвоїти. Дитині потрібно засвоїти не тільки словесну назву тих чи інших предметів, а й співвіднести їх однією і іншою мовою між собою. Процес опанування мовлення може бути трохи більше розтягнутий у часі, оскільки обсяг засвоєння інформації збільшено вдвічі-втричі (з огляду на кількість мов), але на загальному психічному й моторному розвиткові це ніяк не позначається. Але тут важлива наявність умови роздільного мовного середовища — кожен з батьків повинен розмовляти з дитиною своєю рідною мовою не запозичуючи слів з іншої. Простіше кажучи, від батьків дитина має чути еталонну мову, а не суржик. Завжди виправляйте дитину, якщо вона, розмовляючи однією мовою, використовує слова з іншої. Висновки в цьому питанні робити вам.

І дивовижним чином затримка мовлення проявляється в дітей гіпертурботливих матусь. Такі мами, будучи надмірними перфекціоністками, просто не дають можливості дитині заговорити. Вони вловлюють бажання малюка за рухом його руки, вигнутою бровою чи опущеними куточками губ. І така дитина просто не має потреби говорити! Її розуміють навіть не з півслова, а з напівбукви! Точно ілюструє ситуацію анекдот.

В одній сім’ї був єдиний син, який нічого не говорив. Хлопчика водили до професорів і логопедів, але ті лише руками розводили і нічим не могли зарадити. Минув час, хлопчикові виповнилося сім років. Якось уранці, коли вся сім’я снідала, він раптом чітко й виразно каже: “Чому каша пересолена?”. Батьки забігали, заметушилися, запитують: “Чому ж ти раніше не говорив?”, а він їм: “Так раніше все було добре!”.

Мовлення — це діяльність, що має свою структуру. І на першому етапі важлива ПОТРЕБА говорити. А її не виникне, якщо мама за першим жестом дитини даватиме їй необхідне і працюватиме “перекладачем” для решти світу. Ця ситуація досить зручна для дитини, і сам малюк навряд чи захоче втратити цей комфорт, його мусять виводити на мовне спілкування саме батьки. Дитина повинна усвідомити, що мовлення їй необхідне, що без нього вона не отримає бажаного.

Зважаючи на викладене вище, треба розуміти: хоч би якими були проблеми затримки мовленнєвого розвитку, все ж таки основною причиною може бути те, що самі батьки не вважають за потрібне багато розмовляти зі своєю дитиною. Не чуючи достатньою мірою мовлення дорослих, не бачачи артикуляції і не маючи можливості її наслідувати, малюк відставатиме в мовленнєвому розвитку. Не можна забувати, що мовленнєвий і розумовий розвиток тісно пов’язані, і не сформоване вчасно мовлення може викликати відставання в розумовому розвитку. Для розвитку мовлення дитини насамперед необхідно створити сприятливі умови. Найголовніше — якнайбільше розмовляти з дитиною. Вона повинна постійно чути мовлення, звернене до неї, а не з екрана телевізора. Для цього слід постійно коментувати всі побутові ситуації і події життя маляти. Наприклад, збори в садок, прибирання ліжка, прогулянку, споживання їжі. Важливо описувати все, що ви бачите з дитиною, усе, що ви робите, і все, що відчуваєте, називаючи все простими словами, намагаючись не використовувати надто довгих і складних слів. Неабияк допомагають розвивати мовлення читання й заучування віршів і лічилочок, а надто — коли це супроводжувати діями, які відображають суть того, що відбувається.

Наші діти ростуть у нових умовах тотальної зайнятості батьків, і, на жаль, проблеми дітей є породженням нових умов життя дорослих, їхнього стрімкого життя і браку часу. Але важливо розуміти, що реагувати як страус у цій ситуації не вийде. Сподіватися, що все само розсмокчеться, і дитина “раптом” заговорить, — хибний шлях, навіть попри запевняння бабусь.

За матеріалами сайту http://abetka.ukrlife.org/

  • Порушення звуковимови: невірна артикуляція звуків, пропуски, заміна звуків.
  • Порушення складової структури слова.
  • Лексичні недоліки: недостатній словниковий запас, порушення варіативного використання слів, розуміння значення та змісту слова.
  • Невірне граматичне оформлення висловлювання.
  • Порушення зв’язного мовлення (розгорнення, планування, прогнозування висловлювання тощо).
  • Мелодико-інтонаційні недоліки: відхилення у голосоутворенні, порушення сили, висоти, тембру голосу, порушення виразних засобів усного мовлення.
  • Темпо-ритмічні недоліки: прискорений темп мовлення, уповільнений темп мовлення, запинки, спотикання, необумовлені зупинки в мовленні, скандування звуків, складів, слів тощо.
  • Бідність виразних засобів усного мовлення.
  • Порушення спілкування.

Відхилення в розвитку мовлення можуть проявлятись в порушенні здатності як говорити, так і розуміти.  Розлади мовлення можуть проявлятись ізольовано та у різних комбінаціях.  Робота логопеда потребує великого терпіння. Процес лікування займає мінімум 5 місяців, іноді із складними пацієнтами він продовжується на рік і навіть більше! Робота, нескладна на перший погляд, потребує серйозної теоретичної підготовки: знання механізмів голосоутворення та патофізіології мовлення.

Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.

Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам’ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування.

У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам’ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.

Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.

Пам’ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.

Заїкання – важке мовленеве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків (позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкання й робить його досить тривалим, складним і кропітким.

У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.

  1. Незрілість центральної нервової системи (мозок дитини ще росте й тільки-но розвивається).
  2. Особливості розвитку мовлення. Оскільки з-поміж багатьох інших функцій мовлення з’являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвиту потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього «слабкого місця» може привести до заїкання.
  3. Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно) існуючі вікові норми.
  4. Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим, і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини.

Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними.

При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації.

Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення.

Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення.

Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати зміну в своєму житті.

Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій.

При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно.

Не слід виправляти дитину надто наполегливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання.

Дитині необхідно створити  режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги адекватними, не жорстокими, по можливості ласкавими.

Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути:

– лікувальні препарати (заспокійливі…);

– фізіопроцедури (електросон, ванни…);

– психотерапевтичне лікування (аутогенне тренування, гіпноз,…);

– психологічна допомога (робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення).

При заїканні також застосовують різні електронні устрої.

Чим раніше звернутися за кваліфікованою допомогою – тим більше шансу на подолання заїкання. Консультацію ви можете отримати в міській психолого-медико-педагогічній консультації.

Логопед обстежує стан мовлення, а вихователь – рівень сформованості знань, умінь і навичок дітей.

«Музика – уява – фантазія – казка – творчість – ось доріжка, йдучи якою дитина розвиває свої духовні сили».

Василь Сухомлинський 

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!

Пам ‘ятайте!

  1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.
  2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.
  3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.
  4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.
  5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.
  6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.
  7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

Поради батькам.

  1. Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
  2. Спонукайте його до звуконаслідування, промовляння перших правильних слів.
  3. Якомога  більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.
  4. НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повторюйте неправильну вимову дитини! Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!
  5. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.
  6. Не закидайте дитину великою кількістю іграшок. Привчайте бережливо ставитись до іграшок, книжок, картинок.
  7. Заохочуйте словесну творчість дітей! Спонукайте їх до складання лічилок, чистомовок, загадок, віршів.
  8. Уважно ставтесь до запитань вашої дитини! Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові  СПОНУКАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЗАПИТАНЬ!
  9. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!
  10. Не забувайте доречно вживати прислів’я, приказки, загадки!
  11. СВОЄЧАСНО ВИПРАВЛЯЙТЕ МОВУ ДИТИНИ! Вчасно звертайтесь до логопеда!
  12. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

Шановні батьки!

     Якщо вас турбує мовлення вашої дитини, будьте готові до наступних питань, які ви можете почути від логопеда:

  1. Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.
  2. Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ:

«РОЗВИВАЄМО РАЗОМ ХУДОЖНЮ ТВОРЧІСТЬ У ДІТЕЙ»

Дитяча художня творчість – це свідоме відображення дитиною навколишньої дійсності на основі накопиченого і переробленого їй досвіду, як здатність створити образ і висловити своє ставлення до нього.

В. М. Шацька

            Поняття «творчість» визначається як діяльність, в результаті якої дитина створює нове, оригінальне, проявляючи уяву, реалізуючи свій задум.

Для розвитку дитячої художньої творчості необхідне створення відповідних умов, засвоєння дітьми художнього досвіду, навчання прийомам творчої роботи.

Дитяча творчість грунтується на наслідування, яке служить важливим фактором розвитку дитини, зокрема його художніх здібностей. Завдання педагога – спираючись на схильність дітей до наслідування, прищеплювати їм навички та вміння, без яких неможлива творча діяльність, виховувати у них самостійність, формувати критичне мислення.

Для формування творчості в ліпленні, малюванні, аплікації велике значення має взаємодія художнього слова. З дітьми проводяться бесіди, які допомагають звернути увагу на головне, вчать дітей емоційно сприймати художній образ.

Але одним з важливих умов формування нової людини є естетичне виховання, яке передбачає розвиток здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, навколишньої дійсності, пробудження у дітей естетичних почуттів, формування естетичного смаку, а також умінь і навичок у творчій діяльності. Естетичне виховання в дитячому садку та вдома створює передумови для подальшого повноцінного художнього розвитку кожної дитини, в тому числі для формування образотворчого творчості.

Важливим засобом творчого розвитку дітей є художня діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Вона дозволяє дітям висловити в малюнках, в ліпленні, аплікаціях своє уявлення про навколишній світ, розуміння його і ставлення до нього.

А. Н. Ткаченко у своїй роботі «Формування самостійної художньої діяльності дітей дошкільного віку …» виділила в роботі з розвитку образотворчого творчості дітей 3 етапи:

  1. Взаємодія дитини з зовнішнім середовищем (тут відбувається активний розвиток психічних процесів, в тому числі і уяви – основи творчості);
  2. Власна творчість дітей (повинні створюватися умови, обстановка, при яких би виникла дитяча творчість);
  3. Взаємодія дитини з його готовою продукцією.

Заняття ліпленням завжди викликають у дітей великий інтерес. Ліплення благотворно впливає на:

  • розвиток дрібної моторики (удосконалюються дрібні рухи пальчиків, що, в свою чергу, впливає на розвиток мови і мислення);
  • нервову систему в цілому (збудливим, гучним і активним дітям часто рекомендують займатися ліпленням);
  • розвиток психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, пам’ять, уява);
  • розвиток уміння фантазувати;
  • розвиток ініціативи, інтересу, бажання до творчості;
  • розвиток базисних умінь ліплення;
  • розвиток художніх здібностей і художньої творчості.

Але ще, говорячи про умови, що сприяють розвитку творчості дітей, потрібно сказати про те, що не можна допускати, якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина творила.

  • Не можна байдуже ставитися до будь-якого творчості дітей або висміювати його;
  • Не можна критикувати дитячі малюнки, вироби, порівнюючи результати творчості з результатами інших дітей і дорослих;
  • Не можна оцінювати дитину – необхідно давати оцінку дії її діяльності;
  • Не можна нав’язувати дитині свої почуття в сприйнятті світу, розумінні мистецтва. Дитина має право на власну думку;
  • Не можна принижувати гідність дитини. Роблячи зауваження, необхідно звернути увагу на кращій результат в минулій  діяльності з надією на успішну діяльність в майбутньому;
  • Не можна викидати дитячі малюнки, особливо в їх присутності, тим більше використовувати їх не за призначенням.

Вже давно психологи і педагоги одноголосно стверджують, що спільна творчість дітей і батьків формує хороші довірчі відносини між ними, робить позитивний вплив на розвиток дитини і привчає його співпрацювати. Творчий процес стимулює всебічний розвиток вашого малюка. Удосконалюються моторні навички, формується уява, розкривається творчий потенціал. Крім цього спільна творча діяльність – цікаве і захоплююче проведення часу.

А. А. Волкова писала: «Виховання творчості – різнобічний і складний вплив на дитину. Ми бачили, що в творчій діяльності дорослих беруть участь розум (знання, мислення, уява, характер (сміливість, наполегливість, почуття (любов до краси, захоплення чином, думкою). Це ж боку особистості ми повинні виховувати і у дитини для того, щоб успішніше розвивати в ній творчість. Збагатити розум дитини різноманітними уявленнями, деякими знаннями – означає дати багату поживу для творчості. Навчити дітей уважно придивлятися, бути спостережливими – означає зробити їх подання ясними, більш повними.Це допоможе дітям яскравіше відтворювати в своїй творчості бачене ними ».

Поради батькам про те, як можна розвивати логіко-математичне мислення дитини у невимушеній «домашній» обстановці, під час повсякденного спілкування.

 

На прогулянці

– На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»… Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

– Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання, запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).

– Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

– Заохочуйте дитину самостійно організувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

– Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування моркви, буряка, картоплі, цибулі.

– Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.

– Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, скільки ви, а скільки разом; скільки було до того, як він почав ліпити, і скільки стало. Обов’язково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.

– Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин», тобто «купувати» у дитини певні продукти.

– З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться, то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка  розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.

– Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети, схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад: «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху; в шухляді; біля чайника; під каструлею; справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріпленню уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.

В природі

– Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

– Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

– Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика.

– Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

– Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.

– Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.

– З шишок, каштанів. камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

– Залучайте дітей до ігор: «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростом».

– Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, – вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним.

– Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки); викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Хочеться порадити батькам, що давши дитині завдання не спішіть їй відразу допомагати, дайте можливість дитині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюйте відповідь, доповнюйте дію, пояснюючи, чому саме так.

 

 

ЯК ДОШКІЛЬНЯТА ВДОМА ФІЗИКУ ВИВЧАЮТЬ

Як часто ми спостерігаємо картину: вся кімната буквально завалена різними іграшками і розвиваючими іграми , а дитина поневіряється без справи в пошуках цікавого заняття. В таких випадках батькам не варто залишатися байдужими, краще відкласти свої справи і зайнятися організацією спільного дозвілля. Наприклад, можна провести з дітьми вдома захоплюючі досліди та експерименти. Адже такі заняття не просто цікаві, а й корисні для всебічного дитячого розвитку.

Проводити їх необхідно все ж виключно в присутності дорослих, щоб уникнути непередбачених ситуацій, небезпечних для життя дітей.
 Отже, подивимося, які цікаві наукові експерименти у вигляді гри можна зробити вдома?
Почніть з вивчення найпростіших властивостей води. Налийте її в склянку, дайте дитині розглянути, понюхати, спробувати. А потім запропонуйте уявити, що ви зустріли прибульця з планети, де абсолютна суш, який ніколи не бачив і не пробував води. Спробуйте розповісти йому, що таке вода. Завдання це непросте, але надзвичайно захоплююче. У ролі недогадливого інопланетянина ви виступите. У результаті гри малюк зможе зрозуміти і запам’ятати основні характеристики води: це рідина, вона прозора, у неї немає смаку, кольору і запаху. Вода необхідна для підтримання життя.

ВОДА – ЦЕ РІДИНА

Проведіть простий експеримент з фізики, який доведе, що вода — рідина, яка може текти. Якщо вода не зустрічає ніяких перешкод, вона заповнить весь простір. Візьміть тарілочки різного розміру і наливайте воду на дно спочатку найменшою, потім тарілочки побільше. Покладіть на шляху потоку перешкоди і поспостерігайте, як вода їх долає.

КРУГЛА ВОДА, КВАДРАТНА ВОДА

Переливати воду в ємкості різної форми, щоб показати малюкові, що рідина не має своєї власної форми.

ДИВОВИЖНА ПРОЗОРІСТЬ

Налийте в один прозорий стакан воду, а в іншу склянку — молоко. Запропонуйте дитині опустити в обидві склянки за бусинці. У склянці з водою її можна легко побачити. Це можливо, тому що вода прозора.

«СМАЧНА ВОЛОГА»

Вода не має смаку. Налийте в 4-5 стаканчиків воду, молоко, сік. чай і т. д. Зав’яжіть дитині очі і запропонуйте спробувати різні рідини, описуючи свої відчуття: чай — солодкий сік—кислий… А який смак води? Цей експеримент з фізики допоможете дитині переконатися, що у води немає смаку. І все ж це не так. Несмачна вода таїть у собі тисячі смаків та відтінків, а для змучену спрагою людини вона солодше божественного нектару!

Ми вже знаємо, що у води немає смаку. А тепер переконаємося, що і запаху в неї теж немає. Для підтвердження цього знову пограємо. Налийте в кілька стаканчиків пахучі рідини — соки, фруктовий чай, лимонад. Потім зав’яжіть дитині очі і попросіть знайти, в якій  із склянок налита вода.

ЧАЙ ТА ЦУКОР

Запропонуйте малюкові випити чаю. Коли будете готувати, зверніть увагу, що ви перетворили в чай саму звичайну воду, для чого ви додали до неї заварку і цукор. Поясніть дитині, що вода — рідина, а це значить, в ній можна що-небудь розчинити. Давайте подивимося, що ж розчиняється у воді. Налийте в склянки води і спробуйте розчиняти різні речі. Підійдуть сіль, цукор, мед, варення, кава, рис, пісок, намистинки. Поступово стане зрозуміло, що вода не може розчинити все. Але багато що в ній все-таки розчиняється.

У ВОДИ НЕМАЄ КОЛЬОРУ

Щоб підтвердити це, налийте в стаканчики воду і розфарбуйте її фарбами в різні кольори. В одному стаканчику залиште воду такою, яка вона є прозорою і безбарвною.

ТОНЕ – НЕ ТОНЕ

Швидше за все, в ході експериментів з фізики, по розчиненню, малюк помітив, що деякі предмети у воді тонуть, а інші плавають на поверхні. Запропонуйте гру: мишенята хочуть переплисти на інший берег струмка і будують пліт. Але от біда — вони не знають, з чого його будувати. Підберіть їм щось підходяще. Налийте у велику миску води і підберіть різні предмети — пластмасові фігурки, камінчики, шматочки паперу, дерева, металеві предмети, шишки і т. інше. Опускайте їх у воду і спостерігайте, тоне чи ні.

ЛИЙ, ДОЩИК!

Воду можна налити з крана, зачерпнути з річки. Але найдивовижніша вода падає з неба. Теплий літній дощик напуває землю, і все росте і зеленіє. А звідки ж береться дощ? Адже ми чарівники! Влаштуємо свій власний дощик. Для цього налийте води в невелику ємність і нагрійте її. Можна скористатися плитою, а можна нагріти воду за допомогою звичайної свічки. Коли вода закипить, накрийте ємність кришкою. Потримайте кришку закритою, а потім підніміть її і покажіть малюкові, як на кришці утворилися краплі води. Це тому що з киплячої води виділяється водяна пара. На холодній кришці він охолоджується і знову перетворюється в рідину. Це явище називається конденсацією.

Ось вона була — і нема! Або є? Під променями сонця вода з озер, річок, морів, рослин і навіть з людського тіла випаровується. Величезна кількість частинок водяного пара піднімається в атмосферу і, охолоджуючись, перетворюється (конденсується) в маленькі краплі води. Краплі збираються разом і утворюють хмари.

Поступово краплі стають все більш великими і важкими. Повітря не може їх утримати, тому вони падають на землю у вигляді дощу. Ілюструючи свою розповідь, дайте краплях з кришки каструлі впасти вниз. Запропонуйте дитині намалювати хмари і краплі дощу, щоб краще запам’ятати процес утворення дощу.

ЗНИКАЄ ВОДА

Вода знову покаже фокус, на цей раз вона зникне. Візьміть 2 абсолютно однакових склянки. Наповніть їх водою до одного рівня і відмітьте рівень фломастером. Один із склянок накрийте кришкою, а другий залиште відкритим. Поставте їх у тепле місце. На наступний день рівень води у відкритому склянці стане нижче, а в закритому майже не зміниться. У відкритому склянці під впливом тепла вода випарувалася. Випаровуючись, вона перетворюється у дрібні, невидимі частки водяної пари. Вони летять у повітря і розсіюються. Тому все мокре коли-небудь висихає.

МАЛЕНЬКА КРАПЕЛЬКА І ЇЇ ПРИГОДИ

Розкажіть дитині історію про крапельку води, а малюк нехай зображує все, що почув від мами.
«Одного разу високо в небі народилася маленька крапелька. Крапелька росла, росла і нарешті, стала такою великою, що їй вже можна було вирушити на землю. Крапелька скотилася вниз на землю, пострибала, пограла. А потім нудно їй стало однією грати. Тоді крапелька вирушила шукати друзів, знайшла багато таких же крапельок. Зібралися вони всі разом і потекли далі веселими струмочками (діти беруться за ручки), а потім зустрілися струмочки і стали річками (стати попереду, а малюки нехай стають в ланцюжок і рухаються за вами, зображуючи вигини річки). І попливли краплі-мандрівниці у великій річці. Текла-текла річка і потрапила в безкрайній океан (діти стають у хоровод).

Довго плавала наша краплинка в океані, а потім подивилася на небо і згадала, що її мама-хмаринка вдома чекає. А тут як раз сонечко визирнуло, пригріло, стали крапельки легкими, потягнулися вгору (крихти присідають, руки піднімають вгору, встають і тягнуться за руками). Полетіли крапельки вгору і повернулися до своєї мами-хмаринці. Тепер відпочинуть і знову вирушать у подорож».

Після таких веселих експериментів з фізики малюк буде вчитися із задоволенням і радістю.